снігова яма (льодовня)

Яма завглибшки кілька метрів, викопана в землі, з підпірними стінами з каменю чи цегли та закрита зверху мурованим склепінням, призначена для зберігання та консервації снігу, щоб мати лід (ущільнений сніг) у місяці року, коли сніг, накопичений на землі, тане. Найраніші історичні згадки про такий тип споруд сягають Месопотамії та Стародавнього Єгипту, близько 3000 років тому. Греки та римляни також користувалися льодом, що зберігався в ямах, застосовуючи його в лікувальних цілях і для охолодження напоїв улітку. Під час Малого льодовикового періоду (МЛП) комерційна діяльність, пов'язана зі снігом, досягла піку, і з XIV століття було збудовано багато ям. Наприкінці XIX століття розпочався занепад, оскільки завершення МЛП збіглося з винаходом холодильних машин і виробництвом штучного льоду. Снігова яма також відома під іншими назвами, як-от cava, nevera або штучний nevero. Хоча їхня конструкція різниться, усі вони мають невеликі вхідні двері, що ведуть до вузьких внутрішніх бічних сходів, якими можна спуститися на дно або до рівня, якого сягає збережений усередині сніг. Коли в районі, де розташовувалася яма, випадав сильний снігопад, запускалася система, до якої залучалися кілька сотень людей, які злагоджено займалися перенесенням великих кількостей снігу - на спинах - до входу в яму, а там скидали його всередину. Усередині кілька робітників належним чином складали та ущільнювали його. Коли зима минала, виконувалася зворотна операція: збирання льоду, який, розрізаний на блоки, перевозили на мулах до найближчих населених пунктів, де його продавали та розподіляли. Багато з цих ям досі стоять, деякі з них відновлено.

Також відомий як: снігова яма