кающіся

Скорочений спосіб позначення кающихся снігів. Така назва дана вражаючим шпилям із щільного снігу дуже різної висоти (від кількох сантиметрів до 4-5 метрів), у які зрештою перетворюється сніговий покрив, що зазнає дуже особливих і екстремальних метеорологічних умов. Така цікава назва зумовлена схожістю, яку вони мають із процесією кающихся під час Страсного тижня, кожен із яких одягнений у свій гостроверхий каптур. Вони задокументовані у високогірних районах різних гірських хребтів світу, найчастіше формуючись у пустельному гірському регіоні Центральних Анд Аргентини та Чилі, зазвичай вище 4000 м над рівнем моря. В Іспанії вони іноді утворюються як у Піренеях, так і на горі Тейде. Ці крижані голки є результатом втрати снігу внаслідок танення та сублімації. У згаданому районі Анд середовище, окрім того що є морозним, настільки надзвичайно сухе, що поверхневий сніг починає випаровуватися, утворюючи западини в сніговому покриві. У міру того як ці порожнини поступово збільшуються, значення набуває сонячний чинник (різна інсоляція між освітленими та затіненими ділянками), який прискорює процес втрати снігу, поступово перфоруючи шар аж до утворення такого різновиду крижаних сталагмітів. Перше наукове згадування про пенітентес належить англійському натуралісту Чарльзу Дарвіну (1809-1882), який натрапив на них під час експедиції Андським регіоном 22 березня 1835 року. Французький гляціолог, що працював у Чилі, Луї Льїбутрі (1922-2007) першим задовільно пояснив, як вони утворюються.

Також відомий як: кающі сніги (пенітенти)