озон

Мікрогаз, присутній в атмосфері, найвищі концентрації якого досягаються на висоті від 20 до 25 кілометрів (стратосферний озон), а також у міських і промислових зонах (тропосферний озон). У розмовній мові говорять про «хороший» і «поганий» озон відповідно через - корисну або шкідливу - роль, яку він відіграє. Молекула озону є триатомною формою кисню. Вона є результатом сполучення молекули кисню з вільним атомом того самого елемента. Його хімічна формула O3, а серед його характеристик виділяються синій колір і інтенсивний металевий запах, який дуже чітко відчувається під час грози з сильною блискавичною активністю. Удари блискавки на своєму шляху крізь повітря дисоціюють молекули кисню, залишаючи вільні атоми цього елемента, які, з'єднуючись з іншими недисоційованими молекулами, утворюють озон. Ця властивість лежить в основі його назви, оскільки вона походить від грецького терміна ὂζειν (ozein ), що означає пахнути. У тропосфері, окрім спонтанного утворення, він є вторинним забруднювачем, що генерується фотохімічними реакціями, у яких NOx та ЛОС (леткі органічні сполуки) сполучаються з киснем. У високих концентраціях він шкідливий для здоров'я, будучи потужним окисником, а також діючи як парниковий газ. Стратосферний озон, розташований переважно в озоносфері, відіграє важливу роль у радіаційному балансі стратосфери завдяки своїй великій здатності поглинати ультрафіолетове випромінювання сонця. Він утворює своєрідний щит, що не дозволяє найенергійнішій і найсмертоноснішій частці цього випромінювання (типів B і C) досягти земної поверхні, що робить можливим життя на Землі.