парниковий ефект

Нагрівання нижньої атмосфери внаслідок чистого поглинання інфрачервоного (довгохвильового) земного випромінювання її складовими, як газами, так і аерозолями. Хоча на Землі існує природний парниковий ефект - те, що можна поширити на атмосфери інших планет -, у контексті сучасної зміни клімату цей вираз стосується додаткового нагрівання внаслідок збільшення концентрацій парникових газів в атмосфері - передусім CO2 - як наслідку масового спалювання викопного палива та біомаси людьми. Радіаційний вплив, спричинене цим, викликало підвищення середньої глобальної температури біля поверхні Землі, яке ще не досягло піку. Французький математик і фізик Жан-Батист Жозеф Фур'є (1768-1830) був першим ученим, який вважав - 1824 року -, що Земля утримує тепло подібно до теплиці. Ця аналогія не зовсім точна, оскільки скло теплиці прозоре для сонячної радіації (короткохвильової), але непрозоре для інфрачервоного випромінювання (короткохвильового, довгохвильового), що генерується всередині неї - що спричиняє підвищення температури -, тоді як у випадку атмосфери лише частина земного випромінювання (інфрачервоного, довгохвильового) утримується парниковими газами, а решта йде у космічний простір.