роза вітрів

Зірчаста діаграма, на якій зображено відносні повторюваності різних напрямків вітру, виміряних на метеорологічній станції або в обсерваторії протягом певного періоду часу. Також можуть бути представлені повторюваності різних діапазонів швидкості, згруповані за напрямками. Відсоток, що відповідає штилям, зазначається в колі, накресленому в центрі рози. Задовго до того, як вітер почали вимірювати приладами, були складені перші рози вітрів із румбами основних вітрів, призначені головним чином допомагати морякам орієнтуватися в морі. Давні рози вітрів трапляються в різних культурах, з часом ставши досконалішими. У класичні часи грецький поет Гомер (VIII століття до н. е.) у Одіссеї згадує розу чотирьох основних вітрів (Борей, Евр, Нот і Зефір), розташованих відповідно до чотирьох сторін світу. Філософ Арістотель (IV століття до н. е.) склав розу з 8 румбів, Тімосфен (III століття до н. е.) - з 12, а римський архітектор Вітрувій (I століття до н. е.) - з 24. Роза з 32 румбів, що використовується сьогодні, вперше була зображена на середньовічній карті світу, яку приписують мальоркському географу й картографу Абрахаму Крескесу (XIV століття), хоча деякі джерела приписують її винахід також мальоркцю Рамону Луллю (бл. 1232-1315 або 1316). Згадана роза з 32 румбів містить 8 основних вітрів (чотири, що позначають сторони світу, та ще чотири - бічні вітри), 8 піввітрів (колатеральних) і 16 чвертьвітрів (quartas).

Пов’язані терміни: напрямок вітру