релеївське розсіювання
Атмосферне розсіювання (або дифузія) світла чи будь-якого іншого електромагнітного випромінювання, що відбувається після зіткнення з молекулами повітря або мінімальними зваженими частинками сферичної симетрії з діаметрами менше однієї десятої довжини хвилі падаючого випромінювання. Це розсіювання зумовлює блакитний колір неба. Інтенсивність розсіяного випромінювання, що виходить від атмосфери, обернено пропорційна четвертому степеню довжини хвилі, як установлено законом, запропонованим 1871 року британським фізиком і аристократом Джоном Вільямом Стреттом (1842-1919), більш відомим як лорд Релей. Якщо ми бачимо ясне небо блакитним, а не червоним чи іншого кольору видимого спектра, то це тому, що відповідно до цього закону кольори з меншою довжиною хвилі (синій і фіолетовий) розсіюються інтенсивніше, ніж із більшою довжиною хвилі (червоний і оранжевий).