опадомір

Метеорологічний прилад, що використовується для вимірювання кількості опадів, які випали в певному місці за певний проміжок часу. Той, що використовується в метеорологічних обсерваторіях, затверджений Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО) і є типу Гельмана, названий на честь німецького метеоролога Густава Й. Г. Гельмана (1854-1939), якому ми завдячуємо його винаходом (у 1886 році). Перші ємності, виготовлені ad hoc для збору дощової води та ведення її обліку, використовувалися в Стародавній Греції і датуються приблизно 2500 роками тому. Також задокументовано посудину з позначками для тієї самої мети в Індії близько IV століття до н. е. Планування сільськогосподарських робіт було тим, що спонукало до винаходу цих перших опадомірів, як і того, що з'явився в Кореї в 1441 році за часів короля Седжона Великого (1418-1450). Відомий як чхугугі, він складався із залізної ємності стандартизованих розмірів, точні копії якої виготовляли та розподіляли серед кожного провінційного губернатора, що дозволяло вести облік опадів по всій країні. У 1639 році італійський фізик Бенедетто Кастеллі (1578-1643) - учень Галілея - виготовив просту градуйовану скляну посудину, яку використовували для збору дощової води і яка також виконувала функції дощеміра-самописця. Хоча винахід першого в історії опадоміра (як власне наукового приладу) зазвичай приписують англійському архітектору Крістоферу Рену (1632-1723), ця заслуга належить Кастеллі, оскільки те, що винайшов Рен у 1662 році, було першим перекидним самописним дощеміром. Це був опадомір із перекидними коритцями, що містив механічну систему, яка дозволяла перу з чорнилом наносити на градуйований папір безперервний запис дощу, що випав. Лише наприкінці XIX століття було вирішено проблему надійного вимірювання опадів, оскільки різні опадоміри, розроблені до того часу, не долали всіх труднощів, пов'язаних із вимірюванням цієї величини; головним чином втрати частини випалої води через випаровування. Опадомір, винайдений Гельманом, успішно пройшов випробування на якість. Його функціональність поєднується зі стійкістю до негоди. Зовні прилад є циліндром із оцинкованого листового металу, утвореним двома деталями, що вставляються одна в одну, одна поверх іншої. Верхня відкрита і становить отвір опадоміра. У тих, що затверджені ВМО, її площа дорівнює 200 см2. Від цього отвору донизу йде лійка, крізь яку проходить вода дощу, снігу чи граду, що закінчується ємністю, розміщеною всередині нижньої деталі. Для проведення спостереження обидві циліндричні посудини розділяють, вказану ємність виймають із нижньої і - якщо за час, що минув від попереднього спостереження, були опади - зібрану воду переливають у відповідним чином градуйований мірний циліндр. Його показання безпосередньо дає міліметри висоти шару води, який залишили опади, за умови, що вона розподілена по непроникній поверхні та випаровування немає. Ці міліметри еквівалентні літрам на квадратний метр.