температура
Фізична величина, яку, застосовуючи до повітря і як перше наближення, можна визначити як ступінь збудження молекул газів, що його складають, так що чим тепліше повітря, тим більша рухливість його молекул і, відповідно, тим вища його температура. З холодом відбувається навпаки; молекулярне збудження менше. Наведене вище визначення - засноване на кінетичній теорії газів - застосовне лише до ідеального газу, а повітря ми можемо вважати таким лише за певних припущень, тож, строго кажучи, доречніше визначати температуру як фізичну величину двох систем або тіл, що перебувають у контакті одне з одним (повітря й термометр у даному випадку), рівність значень якої гарантує термічну рівновагу між ними. Температуру повітря отримують безпосередньо зі показів термометра, що експонується в цьому елементі всередині метеорологічної будки, яка гарантує достовірність даних, оскільки за такого способу уникають небажаного перегрівання, що могло б спотворити вимірювання. У Міжнародній системі одиниць температуру виражають у градусах Кельвіна (K), хоча в метеорології зазвичай використовують стоградусну шкалу, одиницею якої є градус Цельсія (°C). У США серед населення досі вживається температурна шкала Фаренгейта (°F), тоді як в інших англомовних країнах вона вийшла з ужитку.