метеорологія
Наука, що вивчає метеори, головним чином спрямована на прогнозування погоди. Вона охоплює від фізичного, хімічного та динамічного вивчення різноманітних атмосферних явищ до ретельного спостереження за всім, що відбувається в атмосфері, вивчення взаємодій атмосферного середовища з іншими складовими кліматичної системи та розроблення концептуальних і математичних моделей, останніх - з метою передбачення її майбутньої еволюції. Межа між метеорологією та кліматологією розмита, а завдання, що їх розв'язують обидві наукові дисципліни, частково перекриваються. Етимологічне походження терміна сягає Давньої Греції, де почали вживати слово (meteoros), що утворює корінь слова, хоча з ширшим значенням, ніж сучасне, оскільки воно описувало будь-яке небесне явище, незалежно від того, мало воно атмосферну природу чи ні. Хоча слово «метеорологія» приписують Арістотелю (384-322 рр. до н. е.), похідне від назви його відомого трактату Meteorologica (Метеорологіка), його раніше вживав Діоген Аполлонійський (450-399 рр. до н. е.). Чотири книги, що складають арістотелівський трактат - написаний близько 340 р. до н. е. - сприяли інтеграції вивчення метеорів у натурфілософію, ставши довідковою книгою з цієї теми на два тисячоліття, аж до XVII століття. Дуже поширено писати «метереологія» замість «метеорологія». Ця помилка поширюється й на інші слова тієї ж родини, як-от метеоролог («метереолог») і метеорологічний («метереологічний»).