мла (калима)

Літометеор, що полягає в завислості в атмосфері неводних твердих частинок (пилу, піску, попелу) у кількості, достатній, щоб каламутити повітря й погіршувати видимість. Якщо видимість на рівні земної поверхні погіршена, а відносна вологість повітря нижча за 70%, маємо калиму (мла), але якщо вона вища за 70%, то спостережуваним або прогнозованим явищем буде серпанок (bruma) (згідно з технічними критеріями AEMET). Калима надає небу землистого кольору (охристого, брунатного, жовтуватого, оранжевого, червонуватого), який змінюється залежно від природи ґрунту, з якого вийшли частинки, і від сонячного світла. Більша чи менша непрозорість, яку вона створює, залежить як від концентрації частинок, так і від їхньої гігроскопічності. На підставі останньої розрізняють суху калиму й вологу калиму. Окремим випадком останньої є так звана соляна калима, спричинена наявністю мікроскопічних частинок морської солі, що походять від випаровування бризок, які відриваються від морської поверхні. І термін калима, і його варіанти калина та калісма етимологічно походять від латинського слова caligo, що означає темряву, від якого також походять caligino, calígine та caliginoso.