шкала Бофорта

Шкала, що використовується для вимірювання інтенсивності вітру, яка встановлює числовий поділ на тринадцять ступенів, або балів - від 0 (штиль) до 12 (ураган) -, зіставляючи кожну категорію з певним діапазоном швидкостей вітру, виглядом морської поверхні та наслідками, що спостерігаються на суходолі. Шкалу було створено близько 1805 року ірландським мореплавцем і гідрографом сером Френсісом Бофортом (1774-1857), і спочатку вона призначалася лише для морського використання, без швидкостей вітру на той час. Лише в середині XIX століття були додані значення швидкості, що відповідають кожному числу шкали. Нарешті, на початку XX століття тодішній директор Британської метеорологічної служби сер Джордж К. Сімпсон (1878-1965) запровадив у неї описи наслідків вітру на суходолі.