блакить неба
Вираз, що позначає розсіяне блакитне світло, яке виходить від неба, коли воно вільне від хмар. Сонячне світло розсіюється, проходячи крізь молекули повітря, але не однаково на всіх довжинах хвиль, що складають видимий спектр. Інтенсивність розсіяного світла, що відповідає найкоротшим довжинам хвиль, набагато більша, ніж решти, тому ми бачимо небо блакитним, а не червоним чи жовтим; за умови, що світло на своєму атмосферному шляху проходить крізь сухе повітря з низькою густиною аерозолів. На газових молекулах, що складають повітря, відбувається так зване релеївське розсіювання, назване на честь англійського фізика Джона Вільяма Стратта (1842-1919), відомого як лорд Релей.